У газеті “Гуцульський край” від 15.02.1994 року повідомляється про виставку, присвячену 65-річниці ОУН і 44-річниці Тараса Чупринки (Романа Шухевича), на якій експонуються фотографії і короткий виклад біографій членів ОУН і вояків УПА, котрі воювали на Гуцульщині і тут зустріли свою смерть. Вона організована місцевим товариством “Меморіал”.
Серед експонатів є інформація про Степана Радиша (псевдо “Сизий”), який народився в 1924 році третьою дитиною в багатодітній родині Данила Радиша в Рожнові. 1944 році закінчив Коломийську гімназію і пішов в підпілля. З 1942 - член ОУН-УПА. Господь дав йому великий хист до слова та малювання. В Жаб’є-Волова пройшов курси пропагандистів, працював у селах Космач, Брустори, Шешори, Прокурава. Перехворів тифом. Одну з численних листівок та ескізів зберіг Йосип Жигалюк, а написав про це Василь Селезінка з Чернівецької Просвіти.
Степан Радиш (псевдо Сизий)
Радиш Степан закінчив Коломийську гімназію (1944 р.) і пішов у підпілля, будучи членом ОУН (з 1942 р.). Працював пропагандистом, з травня 1945 р. - в окружному осередку пропаганди заступником окружного референта “Грома”. В цьому осередку видавали підпільні видання: газета “Повстанець Гуцульщини”, “За волю”, листівки, відозви. Загинув разом з кількома друзями 27.10.1946 р. в селі Іспас на Косівщині, застрілившись, щоб не потрапити в руки енкаведистів.
Учасники національно-визвольної боротьби 40-50-х років:
справа Радиш Степан (псевдо “Сизий ”) Радиш Петро (посередині), зліва Цицак Петро.
Радиш Степан закінчив Коломийську гімназію (1944 р.) і пішов у підпілля, будучи членом ОУН (з 1942 р.). Працював пропагандистом, з травня 1945 р. - в окружному осередку пропаганди заступником окружного референта “Грома”. В цьому осередку видавали підпільні видання: газета “Повстанець Гуцульщини”, “За волю”, листівки, відозви. Загинув разом з кількома друзями 27.10.1946 р. в селі Іспас на Косівщині, застрілившись, щоб не потрапити в руки енкаведистів.
Карикатура Степана Радиша
Про останнє Різдво 1946 р., колядку, складену “Сизим”, розповідає косівчанка Дарія Кошак (Христя) в газеті “Час” від 14.01.1994 р. Також про знайомство з ним згадує в своєму листі Тарабаса Федір Дмитрович.
“В ОУН-УПА був свій адміністративний поділ терену: село-станиця, де є станичний і станична, через яких іде зв’язок, пошта, постачання; кущ - кілька сіл; кущі об’єднувалися в підрайон; підрайон в надрайон, нацрайони в округи, округи в край. А сама УПА починалася з Рою. Рій - це в середньому 13-16 чоловік. Три рої - чета. Три чети - сотня. Три сотні - курінь. Відповідно, ройовий, четовий (четар), сотенний, курінний.
Колядували в хаті Юрія Сорича, що пригостив свіжиною, засиділись допізна, не помітили, як випав сніг, залишалися сліди, йти було небезпечно. Вирішили, що підуть завтра, але його не настало. Зрадник Самбірський привів НКВС і показав, де саме копати, щоб знайти криївку, але це було марно, бо повстанці й Мотрин приклали пістолети собі до скронь і впали мертві.
У присадах, поховані під кущами, вони пролежали 20 років, аж поки повернувся з заслання Юрій Сорич з сином та ще з одним родичем загиблого, вночі таємно відкопали їх, склали в одну труну і перезаховали на цвинтарі. На хресті написано тільки одне прізвище Мотрин. Там в селі Спас (Іспас, Горішнє, Гірське) в куточку старого цвинтаря спочиває безіменний 22-річний повстанський художник і поет рожнівчанин Степан Радиш-“Сизий”. Знайомі та рідні знищили все, що він зробив. Та напевне час не зумів знищити спогадів про ніжне, романтичне, глибоко втаємничене кохання “Сизого” до веселої чорнобривки Аннички (“Веселка”), яка впродовж свого життя зберігає Степанові фотографії та листи. В архівах НКВС, напевно, зберігаються листівки, ескізи та портрети, що були забрані у Дарії Кошак.”
Чи чув, господарю?
Коляда, складена Степаном РАДИШЕМ(“Сизим”)
Чи чув, господарю, Сумную новину, Що вороги сплюндрували Нашу неньку Україну? Нова кривда стала, Яка не бувала, Дика орда із-за Сходу До нас завітала. Допоможи, Боже Нам це перебути, Нашій неньці Україні Воленьку діждати. |
Допоможи, Боже, Воленьки діждати, Так, щоб нарік веселіше Заколядувати. Плюндрують, грабують, Тюрми наповняють, Кровця ллється, горять села, А людей стріляють. Людей розстріляють, В Сибір засилають, Наші браття на чужині Про свята не знають. |
Текст до листівки
Та ми добре знаєм. Що жде нас в колгоспі. Нужду й голод пам’ятаєм В сталінському рабстві.
Хочуть нас побити, Багатство забрати, Як невільників в колгоспи Хочуть нас загнати. |
Тому ми беремо Всі у руки зброю, Щоб рабство це повалити І здобути волю.
Вже УПА повстала З синів України, Щоб недовго панували Кати Батьківщини. |
Степан Радиш (“Сизий ”)