Пам’яті Оленки Михнюк
Федір Погребенник, док. філ. наук
Оленка Михнюк (1926 р.н.) навчалася в Рожнівській школі, була її окрасою, відзначалася делікатністю, дівочою красою, мала довгі коси, ходила в гарній вишиваній сорочці, її завжди ставили в центрі групи учнів, яких фотографували. Була ніби осереддям учнівської громади. На одній світлині, зробленій у 1942 р., перед нею великий портрет з тризубом.
Олена Михнюк – Зена і Меланія Яворська з Печеніжина
Цей національний знак України, один з атрибутів нашої держави, був дорогим для неї - сільської дівчини, вихованої в патріотичному дусі. Її вчителями були Василь Мацюк, учасник національно-визвольних змагань у лавах Українських січових стрільців, Української галицької армії; Василь Кифорук, Ірина Стефуранчин - учасники націоналістичного руху, згодом політичні засланці; Іван Строїч - член ОУН, борець проти німецьких окупантів, якого за підпільну діяльність розстріляли; Влодко Гушул - жертва большевицького терору та інші вчителі-патріоти. Вони разом з батьками Оленки, простими хліборобами, прищепили Оленці любов до праці, до України, підтримали прагнення дівчини навчатися в славній коломийській гімназії, яка була вогнищем національно-освітнього життя на Покутті.
Школа рекомендувала її на навчання в Коломийську гімназію, як одну з кращих учениць. Оленка, закінчивши гімназію, пішла у підпілля.
З 1945 по 1947 рр. була районовою Українського Червоного хреста Печеніжинського району Станіславської області (мала псевдо “Вишня”).
З 1947 р. перейшла секретарем окружного проводу Коломийщини під псевдо “Зеня”. Цього ж року стала дружиною окружного провідника “Бориса”.
За взірцеву працю нагороджена Срібним хрестом заслуги за постановою Української Головної Визвольної Ради від 23.08.1948 р.
11.07.1950 р. вона потрапила в засідку енкаведистїв між Хімчином - вербовцем і в безвихідній ситуації, щоб не попасти живою, застрілилася.